Ріпак

вимоги до грунту

Вирощують ріпак на дерново-підзолисто-суглинистих і суглинистих ґрунтах, підстиланих моренними суглинками, рідше — пологими супісками. Садини ріпаку можна розміщувати на меліорованих землях і торфовищах. Супіски і бідні суглинки, покриті піском, не дуже придатні, особливо для виробництва насіння. Не підходять легкі піщані грунти, які швидко втрачають вологу, а також грунти з близьким заляганням грунтових вод і кислою реакцією середовища. На ділянках із низьким рН ґрунтового середовища ріпак ярий може бути уражений кілограмом.

Оптимальні агрохімічні показники ґрунту для виробництва насіння: вміст гумусу – не нижче 2,0%; рухомий фосфор і обмін калію – не менше 150 мг/кг ґрунту; pH – 5,8-6,5.

Вибір попередників

Найкращим попередником для ріпаку є коренеплоди з внесенням органічних добрив. Добрими попередниками є конюшина, люпин, бобово-зернові суміші, силосні, пропашні та озимі зернові культури. Ріпак, вирощений у сівозміні між двома культурами, збагачує ґрунт органічними рештками та запобігає розвитку кореневих гнилей цих культур, підвищуючи їх урожайність на 17-34%.

Дозволяється сіяти ріпак на розораний озимий ріпак. Сівба ріпаку в слабкий озимий ріпак недоцільна через нерівномірність дозрівання та значне ураження шкідниками та хворобами.

Не рекомендується повертати ріпак на колишнє місце раніше ніж через 4 роки через можливе накопичення збудників хвороб і шкідників. При зміні культур у сівозміні, особливо на важких ґрунтах, необхідно враховувати проміжок часу між садінням ріпаку, капусти та цукрових буряків, де залишок ріпаку може довго проростати.

обробка грунту

Обробіток ґрунту під ріпак має бути спрямований на максимальне очищення поля від бур’янової рослинності та вирівнювання. На пов’язаних ґрунтах ріпак позитивно реагує на впровадження глибокого дощу – до 40 сантиметрів, на ярому ріпаку урожайність культури в посушливий рік знижується на 20-30%.

запліднення

При вирощуванні ріпаку органічні добрива вносять під попередню культуру. Гній можна вносити безпосередньо під ярий ріпак, щоб покрити лише 50% потреби в азоті. Дози мінеральних добрив розраховують залежно від збереження ґрунту та розміру планованого врожаю. Під передпосівні культури вносять азотні добрива. При дозі азоту понад 150 кг/га їх вносять у два прийоми: 3/4 дози – перед посівом у вигляді КАС, карбаміду або аміачної селітри (залежно від рН ґрунту), решту – у стебловий період до початку бутонізації у вигляді аміачної селітри, сечовини, КАС у розведенні водою у співвідношенні не менше 1:3. При застосуванні КАС необхідно суворо дотримуватись концентрації розчину, не проводити обробку в період цвітіння ярого ріпаку.

Фосфорні і калійні добрива вносять:

– на важких ґрунтах – оранка в повній дозі восени;
– для легень – 2/3 дози калію – восени, решта навесні, напр.usaммен фосфорними добривами під передпосівну культивацію.

На дрібнозернистих торфовищах вносять добрива:

– азот – 50-60 кг/га,
– фосфор – 40-60 кг/га,
– калій – 100-140 кг/га.

Обов'язково використовуйте добрива, що містять бор і мідь, або протруйте насіння цими мікроелементами. Ефективне використання борно-мідної рудиusaпохвали.

Для ріпаку характерна підвищена вимогливість до безпеки ґрунту за рахунок мікроелементів (бору, цинку, молібдену, марганцю). При низькій забезпеченості в добриво за картограмою вносять не менше двох найбільш дефіцитних мікроелементів. На вироблених ґрунтах молібден не вносять. Замість солей мікроелементів можна використовувати рідкі комплекси.

Некореневе підживлення бором в період бутонізації обов'язкове. Використовують борну кислоту – 200-250 грам/га та ін. Некореневе підживлення ярого ріпаку мікроелементами (до цвітіння) можна поєднувати з обробками азотом або пестицидами. Витрата робочої рідини 250-300 л/га води.

Розчини сечовини та рідкі комплексні добрива використовують напрusaммен, що використовується із засобами захисту рослин, якщо час обробки однаковий.

Ярий ріпак позитивно реагує на внесення сірки. Джерелами сірки є добрива: фосфогіпс (18-21% сірки), простий суперфосфат (9-13%), сульфат амонію (23-24%), сульфат калію (17-18% сірки). В якості основного добрива вносять сірку.

Якісний ріпак «канол» не можна підживлювати сульфатом амонію. При плановій урожайності 30 ц/га потрібно 30—40 кг/га сірки.

Вапнування кислих ґрунтів проводять безпосередньо під попередню культуру або після збирання врожаю під осінню оранку по стерні.

Підготовка насіння до посіву

Протруюють насіння ріпаку під час зберігання, але не пізніше як за 2 тижні до сівби. Протруювання насіння проводять фунгіцидними препаратами для захисту сходів ріпаку від хвороб або інсектицидної фунгіцидної дії від шкідників і хвороб.

Протруєне насіння має бути рівномірно вкрите препаратом, вологість насіння не повинна перевищувати 10-12%.

посів

Ріпак висівають рано в зрілий, прогрітий і не переущільнений ґрунт. Оптимальним строком сівби є сівба ранніх ярих зернових (ярого ячменю). На легких мінеральних ґрунтах у південних районах республіки сівбу проводять при прогріванні ґрунту до 5 °С у першій-другій декаді квітня; у центральних районах – у другій – третій декаді квітня, у північних – наприкінці квітня – початку травня. Посів ріпаку на легких мінеральних ґрунтах необхідно завершити до кінця квітня, на важких і торф’яних — на 10 днів пізніше. Тривалість посіву при дозріванні ґрунту не більше 5 днів. Для посіву використовують кондиційне насіння.

Не можна висівати насіння, дуже дрібне, недорозвинене, з наявністю карантинних бур'янів, шкідників і хвороб.

Норма висіву насіння залежить від ґрунтової культури та bioлогічні характеристики сорту:

– для низькорослих сортів 1,5-1,8, для високорослих 1,3-1,7 млн. насінин/га;
– на насіння та при розмноженні перспективних сортів 1,0–1,5 млн насінин/га;
– На родючих і добре окультурених ґрунтах норму висіву можна зменшити, на малородючих і пізніх строках сівби, у посухливих районах використовують верхню межу висіву.

Оптимальна густота рослин у період сходів має становити 90-140 шт./м2 залежно від родючості ґрунту та рівня забезпеченості азотом, що відповідає нормі висіву 6-8 кг/га. Дотримання норм посівної контрольної роботи перевіряють проходженням: у сівалку опускають точно зважену кількість насіння, вимірюють засіяну площу і від різниці між зваженим і рештою насіння відраховують на сівалці фактичну кількість висіву. Спосіб сівби - суцільний солдатик з міжряддями 12,5-15 сантиметрів. Застосовуються комбіновані агрегати з активними робочими органами, а також пневматичні сівалки. Глибина посіву:

– напрusaмм навісних підлог - 1,0-1,5 сантиметра;
– глина – 1,5-2,0 сантиметри;
– на більш легких ґрунтах – 2,0-2,5 сантиметра.

Боротьба зі шкідниками та хворобами

Ярий ріпак пошкоджується тими ж хворобами, що й озимий, але внаслідок короткого вегетаційного періоду пошкоджують його не так сильно. Серед шкідників ярого ріпаку найбільш значну шкоду завдають хрестоцвіті (фаза проростання), рослини ріпаку, прихована шкірка, ріпакові пилочки та попелиця. Для боротьби зі шкідниками застосовуються інсектициди, внесені до Державного реєстру засобів захисту (пестицидів) і добрив, дозволених до застосування в Республіці Білорусь.

Без протицвітіння ярого ріпаку втрати врожаю становлять 30-70%. Рослини обробляють обприскувачами – Berthud Boxer, Rau, Rall, Jecto. Обсяг робочої рідини 200-300 л/га, при зміні пестицидів необхідно промити апарат. Зазначена витрата робочої рідини змінюватися не допускається, розпилювачі і фільтри перевіряються і очищаються регулярно протягом зміни.

Хімічна обробка ріпаку в період цвітіння проводиться після закінчення літа. У посівах ярого ріпаку найбільш поширені хвороби: альтернаріоз, пероноспороз, чорна ніжка, склеротиніоз, сіра гниль та ф.usaвеличезний. Проти них рекомендується застосовувати фунгіциди, зареєстровані в Державному реєстрі засобів захисту та добрив.

врожай

Для зменшення втрат насіння ріпаку під час дозрівання та під час збирання за 3-4 тижні до збирання врожаю обприскують плівкоутворювачами: новий Фільм-17 з витратою 0,7–1,0 л/га, Грипіл – 1,0, 1,3–4,1 л. /га, що запобігає розтріскуванню стручків і сприяє збереженню врожаю (9,6–18,6 ц/га або 36,1–XNUMX%).

Ознаками оптимального строку збору врожаю є забарвлення та вологість насіння в стручках або технологічна стиглість (вміст хлорофілу менше 25 міліграм/кілограм насіння) при вологості насіння 15% і менше та стиглості 70 % стручків.

Роздільне очищення застосовують при надмірній засміченості багаторічними бур'янами, нерівномірному дозріванні, боротьбі зі шкідниками та хворобами. Насіння, зібране роздільно, не потребує додаткового сушіння і може відразу транспортуватися з поля до пунктів доставки. Оптимальним буде роздільне збирання – стебла ріпаку набувають темно-жовтого кольору, нижнє листя опадає, нижні стручки гілок лимонно-жовті, насіння коричневе або чорне, при роздавлюванні не розпадається на дві половинки, вологість насіння в стручках – 25 -30%. Висота зрізу максимально висока - 30-35 сантиметрів, але не вище першої бічної гілки. Валки підсихають протягом 5-7 днів, насіння дозріває в стручках, вологість їх знижується до 10-12%. Валки підбирають і подрібнюють зернозбиральними комбайнами, обладнаними підбирачами.

Збирання починають безпосередньо зі збирання з повним дозріванням насіння на чистих, нележачих і рівномірно визрілих рослинах. Оптимальний час для збирання головне стебло жовто-зелене, верхні і нижні гілки жовті, листя немає. Забарвлення стручків на верхніх гілках жовте, насіння набуло характерного темного забарвлення, їх вологість не перевищує 18-20%. Повне дозрівання насіння відбувається через 10-15 днів після настання технічної стиглості. Підсушування рослин проводиться для підсушування рослин ріпаку на корені для більш швидкого та рівномірного дозрівання насіння, а також для знищення пирію та інших бур’янів у фазі їх інтенсивного росту. Пряме косіння вимагає невеликого переміщення комбайна вперед і назад, щоб зменшити кількість стручків, що руйнуються, щоб запобігти падінню та втраті скошених стебел під час комбайна. Обов’язкове використання реп-столу. Швидкість обертання бензопили повинна дорівнювати або трохи перевищувати швидкість руху підмітальної машини, але не більше ніж в 1,05 раза. Висота зрізу при прямому скошуванні становить 30-40% середньої висоти рослини, але не вище першої бічної гілки.